ДНЗ "Вище професiйне училище № 2 м. Херсона"

   24 лютого 2023 року буде рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це 365 днів незламності та боротьби, відваги та протистояння, рік який об’єднав українців та небайдужих людей по цілому світу. Змінив свідомість, відкрив істину правду, та ще раз довів, що українці непереможна нація.

   Війна стала тим днем, який змінив моє життя і життя багатьох українців. Війна забрала почуття безпеки й спокою. Тепер я знаю як звучить вибух. Страх, як туман, важкий за консистенцією, наповнює все зсередини. Але зараз я ціную життя і безпеку набагато більше. Війна забрала в мене почуття легкости та безтурботності. Зараз я не тільки знаю, а можу відчути чому бабуся завжди говорила “Хай тільки не війна”. Ми не в змозі контролювати те, що відбувається. Але позбавитись ілюзій щодо контролю теж корисно. Війна забрала вечори з чоловіком, з обіймами, розмовами про день і життя. Відчуття затишку. Зараз ми в різних країнах. Але ми запевнилися у своїх почуттях один до одного.  Війна забрала в мене улюблене ліжко. Звичний уклад життя. Ранкові та обідні прогулянки. Можливість обирати для прочитання книжки з полиці, коли торкаєшся обкладинки, відчуваєш запах сторінок. Але в мене є спогади про минуле життя, і вони мене зігрівають. Косметику, якою я користувалася щодня. Улюблений одяг. Але зараз я відчуваю свободу бути собою, навіть якщо в однотонній футболці та ненафарбована.

   Війна забрала бажання мріяти та можливість планувати майбутнє. Але я нарешті почала помічати життя тут і зараз, не вимагати від себе багато. Бути іноді сильною, а іноді й слабкою. Війна забрала можливість зустрічатися з друзями в улюблених кафе. Зараз спілкування тільки он-лайн. Але я так само ціную кожного і сумую. Війна забрала можливість мандрувати у відпустці. Повертатись в улюблені міста, наприклад, в Одесу, Харків, Київ. Або їздити на машині з чоловіком на дачу, озеро щосуботи та неділі, слухаючи музику, а потім гуляти по рідному Херсону. Мати спільні сніданки, робити фото і просто радіти.

   Я не можу зараз працювати у своєму кабінеті, спілкуваатися з учнями, колегами, Не маю можливості обійняти чоловіка, коли захочеться. Або гладити свого собаку. Я не маю можливості повністю обирати свої дії та своє життя зараз. Що робити. мені зараз диктують зовнішні умови. Але ніхто не відніме в мене внутрішнє почуття свободи, можливість обирати в що вірити та любов до України.